Для деяких товарів існує ряд специфічних вимог. Для харчової продукції ця обов'язкова наявність гігієнічного сертифіката, що підтверджує необхідний для впакування рівень санітарно-гігієнічних характеристик. Це значить, що до складу пакувального матеріалу не повинні входити високотоксичні речовини, здатні негативно впливати на організм людини; пакувальний матеріал не повинен змінювати органолептичні властивості продукції.
У нашій країні існує упередження, що металеве впакування негативно позначається на смакових якостях продуктів, упакованих у неї. Однак, незалежні дослідження, Європейський досвід використання металевого впакування показують, що саме в такім упакуванні продукти найменш піддані різного роду змінам, які могли б вплинути на органолептичні властивості. Звідки ж береться таке упередження? Як це часто буває в нашій країні, природа слухів цілком мирська й зрозуміла. При використанні дешевого металевого впакування ( особливо жерсті) із простроченим строком придатності (а будь-яке впакування, у тому числі й паперова, і металева має свій термін служби), можлива хімічна корозія й продукти починають ухвалювати знайомий багатьом присмак металу. Таке, насамперед, трапляється із продуктами, упакованими в дешеву й тому найпоширеніше бляшане впакування. Але повернемося до історії металевого впакування, що нараховує вже більш століття.
Уперше масове використання металевого впакування почалося в XX столітті, коли були випущені стандартні алюмінієві й металеві банки для пива й консервів. В 1958 році в США з'явилася алюмінієва пивна банка. Дно й стінки її робилися як одне ціле, без шва ( так звана суцільнотягнена двошарова банка). Прикріплювалася тільки кришка. И в 1963 році вперше з'явилася кришка з алюмінієвим колечком, для якої не потрібний був консервний ніж. А вже в 1962 році в США й країнах Західної Європи з'явилися стандартні металеві банки для пива, в основному в тому виді, у якім ми їх купуємо сьогодні (з, що відриваються "на себе" язичком, що було зроблено з екологічних міркувань). Треба відзначити, що саме індустрія напоїв і понині задає тренди при застосуванні металевого впакування. Це, насамперед, пов'язане з тим, що саме впакування під різні рідини вимагає найбільшої герметичності й міцності при транспортуванні, багато напоїв є, що швидко псуються й критерій схоронності смакових якостей найкращим способом вирішується саме при застосуванні металевого впакування. Як говорять професіонали, якщо ви робите впакування для індустрії напоїв, виходить, ви зможете зробити впакування для будь-якої іншої індустрії продуктів харчування. Індустрія металевого впакування пройшла складний шлях від найпростішого ручного виготовлення впакування до найскладніших сучасних технологій, що дозволяють реалізовувати самих сміливі дизайнерські ідеї й задуми.
Основними сегментами ринку, де активно застосовується металеве впакування, є наступні: індустрія напоїв (пиво, слабоалкогольні й безалкогольні напої); індустрія консервованих продуктів харчування (консервовані м'ясні й рибні вироби, городин і фрукти, харчування для тварин) і індустрія укупорочных ковпачків і кришок для різних напоїв і продуктів харчування. Розглянемо більш докладно провідні тенденції в цих трьох флагманських напрямках застосування металевого впакування.
В індустрії напоїв основним типом упакування вже давно є алюмінієве банка. І це не випадково. В алюмінієвій банці напій зберігає свої смакові якості значно краще, чим у пластиковій або скляній тарі. Банка непрозора, алюміній надійно захищає продукцію від шкідливого впливу навколишнього середовища. Більше того, алюмінієва банка вважається самої рециклируемой упакуванням у світі: вона може перероблятися необмежена кількість раз без зниження якості знову зроблених банок. Крім високих екологічних властивостей, алюмінієва банка також економічна при виробництві й транспортуванню. Алюмінієва банка є одноразовим упакуванням, що звільняє від витрат, пов'язаних з оборотною тарою, а визнання її найбільше экологичным видом упакування для напоїв є кращою гарантією від уведення акцизів на її використання. Банку з алюмінію названо однієї із самих практичних з коли-або вироблених упакувань, тому що вона захищає вміст, дозволяє наносити яскраву графічну інформацію про продукт; вона також є рентабельної як для виробників напоїв, так і для їхніх споживачів. Упакування з алюмінію може проводитися різної форми, розмірів і може бути різноманітно декорована для диференціації торговельної марки компаній-виробників, тобто є чудовим рекламним носієм для реклами торговельних марок. На думку професіоналів галузі, при покупці банку, звичайно, дорожче скла, але закінчується все тим, що «використання банки у виробництві на 3,5 % дешевше використання пляшки». При транспортуванні на більші відстані алюмінієва банка забезпечує вже не втрату, а виграш у ціні — вона адже набагато легше пляшки й не б'ється.
Провідні виробники напоїв не тільки в Європі, але й в Америці й Азії, безумовно зв'язують розвиток своїх продуктів із застосуванням алюмінієвого впакування. При цьому треба відзначити, що самим модним трендом на ринку зараз є алюмінієва пляшка, що вбирає в себе всі переваги алюмінієвої банки (дизайн, яскравість упакування, екологічність) і скляної пляшки (зручність тримати в руці). Без зайвого перебільшення можна сказати, що на сьогоднішній день алюмінієва банка/пляшка для напоїв — це саме цивілізоване впакування.
На ринку консервованих продуктів харчування ситуація трохи більш складна. І це зрозуміло чому. Адже в цьому сегменті ринку дуже багато виробників самих різних продуктів, починаючи з консервованого м'яса, і закінчуючи кормом для тварин. Історія використання металевого впакування для консервованих продуктів починає свій звіт з XIX століття. До кінця XIX століття консервне банки виготовлялися вручну з білої жерсті (лудженої, тобто покритої оловом, тонколистової сталі), що вирізьблюється ножицями так, щоб одержати корпус банки, а також денце й кришку. Заготовка корпуса звивалася в циліндр і запаювалася по бічному шву. Потім до корпуса припаювалися денце й кришка, причому в кришці був передбачений отвір для наповнення банки. Після наповнення отвір запаювався другою кришкою, і банка зазнала тепловій обробці. За 10-годинну зміну виготовлялося близько 60 таких банок. В 1890 була винайдена машина для закочування бляшаних банок подвійним швом, і промисловість почала переходити на «гігієнічні» банки з однієї кришкою (з подвійним закаточным поперечним швом і поздовжнім швом у замок), які було легше промивати й сушити перед заповненням. Така машина могла закочувати 40-50 банок у хвилину. Наприкінці XX століття машина для закочування подвійним швом на виробничій лінії закочувала понад 1000 банки вминуту.
На початку 1960-х років для харчових продуктів і напоїв почали застосовуватися алюмінієві банки. Вони легше бляшаних, краще проводять тепло ( завдяки чому вміст швидше прохолоджується після консервування), і в них більше строк складського зберігання без зниження якості харчового продукту. Корпус алюмінієвої банки виготовляється із цільної заготовки за одну операцію на штамповальной машині. Кришка штампується окремо й герметично закріплюється на банку після неї заповнення.
Мало хто знає, що в нашій країні весь стратегічний резерв, який закладається державою щороку, упакований в алюмінієву харчову банку, що дозволяє продовжити строк зберігання продуктів, запобігти псуванню й появи присмаку металу продукту.
На жаль, лихі 90 року підкосили вітчизняних виробників харчових консервованих продуктів і вони з метою здешевлення кінцевої продукції перейшли на найдешевший тип упакування - бляшану банку. Саме таку банку багато з нас пам'ятають – місцями іржаву, промаслену й важку.
Але часи міняються, ринок диктує свою волю й багато виробників уже стали фокусироваться не тільки на продажі найдешевших консервів, але й на маркетингових аспектах своєї роботи: конкуренції з імпортом, експорті своєї продукції в інші країни, конкуренції з іншими вітчизняними виробниками. Ми, як споживачі, уже стали зауважувати різні консерви не тільки в банках з паперовою етикеткою, але й у гарних банках з літографією, із кришками типу «easy open» («легко відкрити»). Але ж це алюмінієві банки різної конструкції й призначення. Усі переваги алюмінієвого впакування консервованих продуктів харчування вже давно відомі західним виробникам: гарний дизайн, легкість по вазі й відкриттю банки, екологічність. В 80-ые роки в США було проведено досить пізнавальне маркетингове дослідження виробниками впакування. Команді добровольців було запропоновано зрівняти два типи банок повністю ідентичних по зовнішньому вигляду: алюмінієва банка й бляшана банка. Результати експерименту здивували навіть організаторів: переважна більшість учасників опитування вибрали саме алюмінієву банку в якості більш гарної, яркою, легкої й эстетически привабливої. Багато просто потримавши в руках алюмінієву банку відразу вибирали її, навіть не зумівши логічно обґрунтувати свій вибір.
У даний момент в індустрії консервованих продуктів переважають два типи матеріалів: алюмінієве впакування й бляшане. Існує чітке позиціонування використання матеріалів: чому більш дешевий продукт, тим більше використовується жерсть. Якщо ж продуктова ніша високо конкурентна або вимагає підвищених норм по збереженню якості продуктів, виробники здебільшого використовують алюмінієву тару. Наприклад, більшість кормів для свійських тварина середнього й вищого цінового діапазону впаковане в алюмінієву банку. Адже будь-який хазяїн любить свого вихованця, і прагне йому тільки добра й тепла. І виробники кормів повністю розділяють ці цінності своїх клієнтів.
У нашій країні, на жаль, тільки найбільші виробники консервованих продуктів стали замислюватися над якістю своєї продукції, працювати в напрямку підвищення споживчих властивостей своїх продуктів і маркетингового позиціонування. Бачиться, що згодом вітчизняні виробники консервованих продуктів оцінять споживчі якості алюмінієвого впакування й почнуть її використовувати в більшій кількості. Що звичайно ж піде на користь усім нам, кінцевим споживачам і покупцям, а також нашим домашнім вихованцям.
В індустрії укупорочных ковпачків і кришок для різних напоїв і продуктів харчування ситуація теж неоднозначна. По оцінках фахівців галузі, застосовується три типи матеріалів: жерсть, алюміній і пластик. Алюмінієвий ковпачок є найбільше технологичным для укупорки алкогольних продуктів, тому що поєднує в собі високу гігієнічність, зручність і практичність. Алюмінієві ковпачки для впакування своєї продукції використовують в основному виробники лікеро-горілчаної продукції й винороби. Винороби серед переваг гвинтових пробок називають виключення виникнення цвілі й протікань, а, враховуючи повну воздухо - і газонепроникність, можливість зберігання пляшки у вертикальнім положенні. Плюс до всього пляшку, укупоренную алюмінієвим ковпачком, просто відкрити (адже для цього не потрібен штопор); її, не до кінця спорожнену, також можна закрити знову. Крім цього, винороби звертають увагу на те, що в такий спосіб не наноситься збиток навколишньому середовищу, а саме — корковим дубам. Нарешті, гвинтові пробки коштують зовсім недорого й стають усе більш популярними серед виноробів Нового й Старого світла. Словом, плюсів багато. Серед мінусів називають один — відсутність традиції.
Однак вітчизняні виробники, що ведуть, ковпачків уже активно стали використовувати даний матеріал, що очевидно пов'язане з високою конкуренцією на ринку алкогольної продукції, коли виробники напоїв шукають додаткові інструменти підвищення лояльності своїх клієнтів, залучення уваги людей до зовнішнього вигляду своєї продукції. І як бачиться, майбутнє знову за застосуванням 13 елемента таблиці Менделєєва - алюмінієм.
Стаття опублікована в журналі "Тара й упакування"
Автор: Ушаков Ілля Валерійович
0 комент.:
Дописати коментар