Історія легендарного виробництва почалася в далекому 1940 році з випуску безалкогольних напоїв. З початком Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. завод « через відсутність пляшок і вуглекислоти» припинив випуск газованих вод, але продовжив випуск квасу й натурального морсу - продукції, яка в умовах війни придбала особливу цінність.
Лінія фронту проходила буквально в декількох кілометрах від огорожі заводу. Німці стояли вже в Химкинском районі, бомбили міст через канал імені Москви, зовсім близько до якого й сьогодні розташовуються заводські цехи. Великі підприємства тоді евакуювали, але майбутній «Кин» усю війну продовжував давати людям роботу й засобу до існування. У голодні військові місяці, коли хліба не вистачало, у воріт заводу вибудовувалися величезні черги за бардой, з якої люди навчилися варити киселі, а з її гущавини – пекти коржа. Так продукція Химкинского заводу в буквальнім значенні рятувала великий кількість людей від голодної смерті. Підприємство також давало для фронту солод і фураж.
У послужному списку підприємства й самовіддана робота в роки війни, і випуск улюблених москвичами «Лимонадів» і «Ситро» у післявоєнні роки. 60-е подарували підприємству нову спеціалізацію – виробництво вин і коньяків. В 70-е завод прославився на всю країну, почавши випускати «елітарний» по тем часам коньяк у сувенірнім упакуванні – стограмових пляшечках. Цей справжній «дефіцит» можна було дістати тільки на спеціальних базах, звідки коньяк відправляли на закордонні рейси «Аерофлоту», на радянські круїзні лайнери й в «набори» високопоставленим чиновникам.
В 80-е на «Кине» разом з ВНИИ ПБ створили легендарний радянський напій «Байкал». Розповідають, що за його рецептурою «полювали» навіть американці – виробники знаменитих на увесь світ газувань.
Наприкінці минулого століття підприємство остаточне повернулося до свого головного покликання – створенню ароматних, якісних коньяків. Для досягнення кращого смаку й букета завод першим у Росії почав купувати спирти на батьківщині коньяку – у Франції.
За 70 років бездоганної історії «Кин» цілком заслужив право іменуватися гордим званням лідер! Протягом усіх цих років розвиток заводу був тісно пов'язане з історією країни, з тим, як жив народ. Коли в 1940 році кілька людей починали історію «Кина», чи навряд хтось міг уявити собі майбутнє першого російського коньячного будинку, що з'єднав російську школу виноробства із традиціями регіону Cognac. Так, роками день у день, роботою, що не вимагає нагород і почестей, з маленького заводу на окраїні Москви було створене ім'я.
Сьогодні Московський винно-коньячний завод «Кин» відзначає своє 70-летие. На алкогольному ринку Росії не так уже багато компаній, які можна назвати успішними в масштабах усієї країни. Ім'я «Кин» для російського споживача - це щось більше, ніж просто гарантія якості. Воно символізує особливий стиль виробництва, що з'єднує дбайливе відношення до традицій класичного виноробства, неухильне проходження сучасним технологіям і повага до свого покупця.
Лінія фронту проходила буквально в декількох кілометрах від огорожі заводу. Німці стояли вже в Химкинском районі, бомбили міст через канал імені Москви, зовсім близько до якого й сьогодні розташовуються заводські цехи. Великі підприємства тоді евакуювали, але майбутній «Кин» усю війну продовжував давати людям роботу й засобу до існування. У голодні військові місяці, коли хліба не вистачало, у воріт заводу вибудовувалися величезні черги за бардой, з якої люди навчилися варити киселі, а з її гущавини – пекти коржа. Так продукція Химкинского заводу в буквальнім значенні рятувала великий кількість людей від голодної смерті. Підприємство також давало для фронту солод і фураж.
У послужному списку підприємства й самовіддана робота в роки війни, і випуск улюблених москвичами «Лимонадів» і «Ситро» у післявоєнні роки. 60-е подарували підприємству нову спеціалізацію – виробництво вин і коньяків. В 70-е завод прославився на всю країну, почавши випускати «елітарний» по тем часам коньяк у сувенірнім упакуванні – стограмових пляшечках. Цей справжній «дефіцит» можна було дістати тільки на спеціальних базах, звідки коньяк відправляли на закордонні рейси «Аерофлоту», на радянські круїзні лайнери й в «набори» високопоставленим чиновникам.
В 80-е на «Кине» разом з ВНИИ ПБ створили легендарний радянський напій «Байкал». Розповідають, що за його рецептурою «полювали» навіть американці – виробники знаменитих на увесь світ газувань.
Наприкінці минулого століття підприємство остаточне повернулося до свого головного покликання – створенню ароматних, якісних коньяків. Для досягнення кращого смаку й букета завод першим у Росії почав купувати спирти на батьківщині коньяку – у Франції.
За 70 років бездоганної історії «Кин» цілком заслужив право іменуватися гордим званням лідер! Протягом усіх цих років розвиток заводу був тісно пов'язане з історією країни, з тим, як жив народ. Коли в 1940 році кілька людей починали історію «Кина», чи навряд хтось міг уявити собі майбутнє першого російського коньячного будинку, що з'єднав російську школу виноробства із традиціями регіону Cognac. Так, роками день у день, роботою, що не вимагає нагород і почестей, з маленького заводу на окраїні Москви було створене ім'я.
Сьогодні Московський винно-коньячний завод «Кин» відзначає своє 70-летие. На алкогольному ринку Росії не так уже багато компаній, які можна назвати успішними в масштабах усієї країни. Ім'я «Кин» для російського споживача - це щось більше, ніж просто гарантія якості. Воно символізує особливий стиль виробництва, що з'єднує дбайливе відношення до традицій класичного виноробства, неухильне проходження сучасним технологіям і повага до свого покупця.
0 комент.:
Дописати коментар