"Породжені в СРСР: частина друга"
"Породжені в СРСР: частина третя"
Намагаюся уважно читати все, що публікується про те, чому приділив практично все своє свідоме життя. Найчастіше читаю з інтересом, тому що більшість робіт написана зрозуміло. Але не можу відскіпатися від думки, що явно вышедшая в нас із моди тенденція – огульно лаяти все радянське, ніяк не покине роботи, що стосуються впакування й упаковування продукції. Тому праг би викласти своє бачення положення в Радянському Союзі хоча б частини того, що зараз називається пакувальною галуззю.
Цитати
Для наочності приведу кілька цитат, узятих мною з різних робіт, опублікованих в Росії: «В основному пакувальна продукція, машини, устаткування й технології поставлялися по імпорту ( за нафтодолари) з-за кордону»; « на жаль, в Радянському Союзі протягом багатьох лет виробництво багатьох пакувальних матеріалів, машин і встаткування, пакувальних технологій традиційно віддавали на відкуп закордонним компаніям»; « до 1994 року вузи не готовили фахівців з упакування, не видавалося спеціальної, навчальної й довідкової літератури, не розвивалися в цьому напрямку міжгалузеві, міжрегіональні й міжнародні зв'язки».
Поважаючи думку авторів, готовий вступити з ними в заочну полеміку, тому що, хоч така зневажлива думка й не повністю помилкова, відсоток правди в наведених висловленнях дуже низок. У своїх міркуваннях я буду відштовхуватися від наведених цитат.
Домисли
Розмови про те, що в Радянському Союзі не випускалося фасовочно-пакувальне встаткування, не мають під собою підстав і спростовуються елементарними спогадами не настільки вже людей похилого віку, хоча б тих, кому « за тридцять». Я, наприклад, згадую, що колись, потрапивши в далеку провінцію, був здивований тим, що в місцевому магазині поварена сіль продавалася на вагу. Звик, чи бачите, до того, що сіль повинна бути в картонній пачці. І що ж, ця сіль фасувалася винятково на імпортнім устаткуванні? Тоді, мабуть, значну частину валютних запасів країни треба було витратити на встаткування для безлічі солефасовочных підприємств, розкиданих по шостій частині суши!
чи Знають читачі, що в роки Великої Вітчизняної війни більш 90% горілки, через те, що чи не повністю був знищений посудний фонд, а збережені пляшки, що й випускалися, ішли, в основному, на наповнення їх «коктейлем Молотова», розливалося в бочки? Що в перші післявоєнні роки бочка залишалася тарою, що широко використовується при розливі горілки? І те, що з 1950 року розлив її став здійснюватися винятково в пляшки? А на якім устаткуванні здійснювався розлив? На якім устаткуванні працювали скляні заводи?
Напевно, допомогли й репарації. До речі, зустрічав я навіть в 80-е роки на харчових підприємствах, щоправда, не алкогольн пакувальне встаткування, що успішно працює трофейне. Але за роки війни було зруйновано 70 лікеро-горілчаних заводів на європейській частині країни. Так хоч повністю «обдери» «шнапсовые» заводи в окупованої радянськими військами частини Німеччини - однаково технологічного встаткування не вистачило б!
И сумнівів бути не може: більшість разливочных ліній були вітчизняного виробництва.
Від тресту до міністерства
Уперше фасовочно-пакувальне встаткування для харчових продуктів в СРСР почало випускатися в 1937 році державним трестом «Главпродмаш», що включали в себе 11 машинобудівних заводів, проектне й пусконалагоджувальне підприємства. Серйозний же підхід до випуску технологічного, у тому числі пакувального, устаткування почався після виходу в жовтні 1953 року постанови Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС « Про розширення виробництва продовольчих товарів і поліпшенні їх якості». Уже в грудні цього року з'явилося перше КБ по розробці пакувальної техніки. А протягом років, що залишилися до кінця десятиліття, було утворено трохи спеціалізованих КБ продовольчого й, у тому числі, пакувального встаткування. КБ створювалися поблизу вже існуючих заводів, де планувався випуск серій розробленого встаткування, але були випадки, коли й КБ, і завод закладалися спільно. Спочатку КБ і заводи перебували в підпорядкуванні головкому продовольчого машинобудування в союзному Міністерстві машинобудування й приладобудування. Але поступове збільшення числа заводів, що займаються випуском устаткування для «пищевки», і збільшення їх потужностей привело до того, що 2 жовтня 1965 року було створено Міністерство машинобудування для легкої й харчової промисловості й побутових приладів СРСР. У міністерстві існував і головком, відповідальний за випуск фасувального й пакувального встаткування.
Діяльність Минлегпищемаша в області створення пакувального встаткування відбилася в « Классификационно-Номенклатурному довіднику пакувального встаткування для харчових продуктів», вышедшем в 1982 році (видавництво «Легка й харчова промисловість»). У цьому довіднику класифіковані близько 500 марок фасовочно-пакувального встаткування. Випускалися вони більш ніж чотирма з половиною десятками підприємств. В основному ці підприємства перебували у віданні Минлегпищемаша, але були, що й підкорялися іншим міністерствам, наприклад, хімічної промисловості.
Звичайно, з позиції сьогоднішнього дня, може бути, не все зазначене в довіднику встаткування коштувало б віднести до пакувального. Наприклад, машину для завантаження й вивантаження автоклавных кошиків я б до такого не відніс: скоріше, це технологічне встаткування, застосовуване при виробництві консервів. Але все-таки, погодитеся, що близько півтисячі одиниць устаткування – це цифра.
При цьому справедливо було б відзначити, що в устаткуванні, що випускається, не було явного «перекосу» убік створення споживчих упакувань. Багато випускалося встаткування для транспортного впаковування, наприклад, машини для впаковування великих блоків масла й маргарину в ящики з гофрокартона або в подпергамент. Відзначимо також, що майже у всіх випадках кожна зі згаданих моделей випускалася одним підприємством. А виробничі потужності більшості заводів у системі Минлегпищемаша були невеликі, тому про більші серії фасовочно-пакувального встаткування в СРСР не могло бути мови. Тому нестаток у придбанні імпортної техніки все-таки була.
Своє й чуже
Про співвідношення марок вітчизняного й імпортного фасовочно-пакувального устаткування, що застосовувався на радянських харчових підприємствах, може дати вистава довідник «Сучасне встаткування для впакування харчових продуктів», вышедший у видавництві «Машинобудування» в 1978 році. Там наведені технічні характеристики й досить докладний опис зразковий 120 одиниць вітчизняного встаткування (саме цікаве, у тому числі й машин, що випускаються дотепер!) і приблизно 30 одиниць іноземного встаткування, установленого на підприємствах нашої «пищевки». Приблизно таким (4:1) і було це співвідношення.
Але це стосується моделей. Якщо ж брати до уваги кількісне співвідношення одиниць установленногооборудования, то воно збільшувалося приблизно у два рази, при цьому серед імпортного була перевага на користь устаткування із соціалістичних країн: ГДР, Чехословаччини, Югославії.
Автор: Володимир Ульянов
0 комент.:
Дописати коментар