Частина 4. Чим далі в ліс…
А от ще міркування: промисловість завжди вимагає рівномірності завантаження потужностей. А якщо ні, то починаються проблеми з технічним станом устаткування, з підтримкою технологічних режимів. У той же час сільськогосподарське виробництво дуже сильне залежить від клімату й погодних умов. От пишу я ці рядки, а по всіх без винятку новинним каналам лунають стогони: посуха, гине врожай, грядет підвищення вартості зерна й іншої сільгосппродукції. І як у цій ситуації бути з «зеленим» сировиною для полімерної промисловості? Допустимо, на побутові потреби води вистачить, а на «ненажерливе» у змісті води сільське господарство? Що ми виберемо в такій ситуації: хліб для харчування або полімери для впакування харчових продуктів? На що направимо дефіцитний ресурс?
Тепер друга складова процесу виробництва сировини для одержання «зелених» полімерів» - рілля. Ясно, що для того, щоб вирощувати рослинний продукт, його потрібно десь сіяти. Однак, незважаючи на те, що площа орних земель за останні 50-60 років виросла практично на третину, питома забезпеченість орною землею за той же період скоротилася з 0,23 га/чел. до 0,12 га/чел. і продовжує знижуватися ( по деяких прогнозах до 0,07 га/чел. до середини XXI століття). На Землі сьогодні є країни, площа орних земель у яких уже становить 0,06 га/чіл. Площа нових земель, що утягуються в сільськогосподарський оборот, щорічно зростає на 3,9 млн га, але одночасно 6 млн га губиться в результаті ерозії, відчуження землі на промислові потреби й міську забудову. Запас придатних для сільськогосподарського використання земель, що становить 2,5 млрд га, скорочується зі швидкістю 6-7 млн. га/рік. землі, що залишаються в резерві, характеризуються низькою родючістю й вимагають значних витрат на нього підвищення.
«В умовах нестачі води, орних земель і триваючого росту народонаселення уряду повинні вибрати правильну стратегію». Це - цитата зі статті згадуваного вже О. В. Крилова «Обмеженість ресурсів як причина майбутнього кризи» (Вісник РАН тому 70, № 2, 2000 р., с. 136-146). У тій же статті в якості рекомендації для зменшення небезпеки настання кризи пропонується «…скорочення використання продуктів на нехарчові цілі (наприклад, зерна на одержання технічного етилового спирту), переклад земель, використовуваних під технічні культури, наприклад, тютюн, під харчові культури». Помітимо: не навпаки!
А от кілька цитат з іншого джерела (Медведєв Ж.А. « Точка зору». Вісник РАН, 1998, тому 68, № 9, с. 817-827):
«Тепер уже очевидно, що світова економічна криза може виникнути значно раніше через недолік продовольства, а не через дефіцит нафти».
«Три головні тенденції сучасного розвитку - деградація біосфери й ґрунтового покриву, з-кращение посівних площ, викликане ерозією й розширенням промислових інфраструктур, і швидкий ріст населення несумісні з можливостями виробництва продовольчих ресурсів».
«… Більш імовірно тому, що лише шок від глобальної продовольчої кризи, яка може відбутися найближчим часом, поверне нас до розуміння того, що ресурси біосфери Землі, які нас годують, стали ще більш обмеженими, чому викопні ресурси планети, що харчують нашу промисловість».
Напевно, досить аргументів?
Або є ще сумніву в тому, що біоресурси Землі більш дефіцитні, чому ресурси вуглеводнів?
Тоді має сенс підсилити враження, додавши кілька слів про необхідність «хімізації» сільськогосподарського виробництва
Коли «не хімік» чує слово «хімія» у застосуванні до продуктів харчування, то його починає цілком серйозно трясти від гніву й збурювання. Будучи хіміком по утвору й переконанням, я усвідомлюю те, що без хімізації сільського господарства неможливо прокормити все зростаюче населення планети. Я також переконаний у тому, що окремі виробники т.зв. «органічних» продуктів ( тобто продуктів, отриманих без використання мінеральних добрив, гербіцидів і т.п. засобів збільшення плодоносності й захисту рослин) не в змозі забезпечити своєю продукцією широкі маси населення, а сама така продукція чи навряд принципово краще звичайної. Але комерція є комерція, і святе право кожного виробника - подавати свій товар так, як це видасться йому правильним. Так само, як і наше право - робити свій вибір і нести за нього відповідальність
Зрозумілі й причини, що викликають гнів і стурбованість людей при слові «хімізація»: на жаль, науково-технічний прогрес не обходиться без помилок, прорахунків і пов'язаних із цим неприємностей. Причому для деяких, цілком конкретних, людей ці неприємності носять часом фатальний характер. Що поробити, життя - не ідеальна. Але іншого-те шляхи немає. Без інтенсифікації сільського господарства за рахунок використання хімічних, біологічних, агротехнічних і інших засобів, надаваних нам наукою й технологією, населення Землі прокормити не вдасться, увы.
Так чи має зміст збільшувати й так досить інтенсивний тиск на навколишнє середовище за рахунок додаткової хімізації при вирощуванні рослинної сировини для органічного синтезу? Тим більше, що за деяким даними в ряді країн збільшення кількості використовуваних добрив уже не приводить до росту врожайності полів
Отже, у першім наближенні ми зрівняли сировинні бази для можливого виробництва полімерів з углеводородного й рослинної сировини. І, принаймні сьогодні, ніяких переваг по ресурсах для «зелених» полімерів не побачили
Продовження випливає. Читайте подальші міркування про біополімери через тиждень!
Автор: М.Г. Рожавский
0 комент.:
Дописати коментар